Мас-медіа півдня України не вирізняються прозорістю

Лише 8% регіональних медіа публікують хоча б якусь фінансову інформацію щодо їхнього видання, і тільки 19% опублікували свої редакційні принципи і політики.

Такими є результати дослідження прозорості регіональних ЗМІ у десяти регіонах України, проведеного ГО “Інститут масової інформації” за підтримки Чеського Посольства в Україні протягом жовтня-листопада 2016 року.*

За даними дослідження ІМІ, інформацію про керівництво та менеджмент медіа вказали лише 40% регіональних медіа, що підлягали моніторингу, і лише 45% оприлюднили інформацію про головних редакторів і власників видання.

Найкращий рівень прозорості було зафіксовано в пресі (5 з 7 балів, згідно з методологією ІМІ**), гірше дотримується прозорості  телебачення (3,5 бала з 7), найгірше — радіо і онлайн-видання (по 2,5 бала з 7).

Серед регіонів, найкраща ситуація з прозорістю медіа — у Луцьку та Полтаві (4 і 3,7 бала з 7 максимальних), найгірша — у Херсоні, Маріуполі та Ужгороді (2,7, 2,7 і 2,6 бала відповідно).

Як зазначив юрист ІМІ Максим Ратушний, критерії щодо визначення прозорості можна умовно поділити на ті, що вимагаються профільним законодавством (для ТБ та радіо — це Закон “Про телебачення і радіомовлення” та “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення”; для преси — це Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”) та ті, що не витребувані законодавчо, проте мають свою важливість для забезпечення споживачів повною інформацією про того суб’єкта інформаційної діяльності, послугами якого вони користуються, незалежно від типу засобу масової інформації.

“Усі передбачені для оцінки прозорості критерії так чи інакше відіграють важливу роль в ознайомленні споживачів з “постачальниками” інформації, навіть ті, що не визначаються чинним законодавством. Читачі, слухачі і глядачі вправі знати та розуміти, який “торговий код, склад та хто виробник” споживаного ним інформаційного продукту”, — переконаний медіаюрист.